Познайомився з ініціативою в «200 тисяч і за кордон» і виникло деяка кількість питань. Не секрет, що подібна ініціатива пролобійована і по суті направлена на ІТ-бізнес що орієнтований на закордонні контракти.
Це цікава ініціатива, покликана поширити можливості ІТ бізнесу. Але є одне але…
Одразу, щоб це не здавалось упередженим – я ІТ-ФОП і понад 10 років займаюсь ІТ бізнесом.
Мене давно вже турбує ситуація при котрій ми, свідомо або ні, перетворюємо країну на ІТ ресурс для світу, готуємо та постачаємо туди спеціалістів. При цьому сама країна не дуже орієнтована на цьому заробляти чи взагалі отримувати хоч якісь бонуси. Про що мова?
1. Про ФОП.
Не секрет що рівень доходу людей задіяних в сфері ІТ може легко перевищувати в 10, а іноді і 20 разів середній дохід по ринку праці України. За опублікованою статистикою ще два роки з існуючим режимом оподаткування ФОП (5%) наші спеціалісти входили в 10 найбільш оплачуваних націй світу. Якщо ж оцінити за чистим доходом після оподаткування то середній дохід був співрозмірний з ІТ спеціалістами Німеччини – ті заробляли більше, але платили податки понад 25%.
При цьому звертаю увагу що ФОП ІТшник платить зі свого доходу довоєнно 5%, зараз 2%, а через Дію.Сіті – 9%.
При цьому довоєнна середня заробітна плата в Києві (як найвища в Україні) складала близько 18000. Ці люди оплачували 42% загальних податків зі свого доходу.
Чому така відмінність – особисто мені не зрозуміло. Чи користуються ІТшники і їх родини державними послугами? Навчаються в школах і університетах? Чи оплачують пенсії їх рідні? Мабуть що так, чомусь то мають робити інженери на заводах та продавці в магазинах.
Але нехай. Йдемо далі.
2. Про ІТ бізнес
На попереднє можна було б закрити очі, враховуючи що це високотехнологічна галузь яка розвиває країну. Але й тут є але…
Якщо глянути на бізнес, то більшість ІТ фахівців ринку задіяні в ІТ аутсорсингових компанія що працюють за зовнішніми контрактами, створюючи іноваційні продукти для інших країн. Простіше кажучи більшість ІТ бізнесу це продаж годин наших спеціалістів за гроші без значного накопичення інноваційного потенціалу в середині країни.
З початку війни безліч ІТ компаній вивезла свій персонал з України за кордон. Якщо ці спеціалісти продовжуюсь користуватись українськими ФОП, то це ще більш-менш, хоча є багато прикладів на перереєстрацію спеціалістів в інших країнах без оподаткування в Україні.
Для чого це Україні? Питання.
3. Про ІТ бізнес на український ринок
Не секрет що за українським законодавством експортні контракти (продукти чи надання послуг) в ІТ проходить без ПДВ. Надання послуг з розробки програмного забезпечення для українського ринку обкладається податком ПДВ в 20% на загальному режимі.
З урахуванням конкурентного ринку, ця опція призводить до того що один і той же продукт випущений закордон буде на 20% дешевше ніж аналогічний для українського ринку.
Звісно можна створити схему з декількома невеличкими компаніями за спрощеною системою і обходити цю опцію. Або ж відкривати компанію за кордоном і постачати послуги на український ринок як ІТ продукт (до 2023 року) без ПДВ – такий парадокс!!! але якщо ви хочете робити бізнес без схем – вам відверто невигідно робити щось для України.
І от в цьому всьому є головне питання! Ми всіма можливостями лобіюємо і допомагаєм всім ставати ІТшниками – на це працюють цілі міністерства і безліч різних організацій щоб, по факту, вивчити людей і від них здихатись тримаючи все податкове навантаження на тих спеціальностях котрі і так заробляють далеко небагато.
Чи в цьому є якась стратегія – я не знаю.
Зі свого досвіду можу впевнено сказати що для українських ІТ компаній найменш зручна країна із найскладнішими умовами і замовниками – це Україна.
І це потрібно змінювати!
